?

Log in

В 2010 г. объем биржевых торгов, по оценкам Госкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку (ГКЦБФР), вырос вчетверо, а его доля в общем обороте впервые составила более 10%. Эксперты прогнозируют существенный рост объемов организованной торговли и в 2011 г.

Регулятор фондового рынка подвел итоги своей работы в минувшем году, отметив при этом ряд позитивных свершений. Как подчеркнул глава ГКЦБФР Дмитрий Тевелев, плодотворная законотворческая работа во многом предопределила значительный рост фондового рынка в 2010 г.— комиссия подготовила 15 законопроектов, более 60 нормативных актов, а еще 90 нормативных документов были отменены в связи с их несоответствием нынешним рыночным реалиям. Усовершенствование нормативной и законодательной базы поспособствовало зарождению рынка производных ценных бумаг, установлению корреспондентских отношений между депозитариями ВДЦБ и НДУ, ужесточению требований к раскрытию информации акционерных обществ и листингующихся на биржах эмитентов. Кроме того, были отрегулированы вопросы ценовой нестабильности на биржах и унифицирован расчет биржевых курсов ценных бумаг. Одним из главных позитивов 2010 г. комиссия считает существенный рост объема биржевых торгов. По предварительным оценкам ГКЦБФР, по итогам 2010 г. он вырос вчетверо по сравнению с 2009 г., до 131 млрд. грн., и превысил 10% общего объема торгов ценными бумагами. «Это первый год, когда объем торгов на биржевом рынке превысил порог в 10%»,— заявил член комиссии Алексей Петрашко. При этом ожидается, что по итогам 2010 г. общий объем торгов ценными бумагами составит около 1,3 трлн. грн., что на 30% больше, чем годом ранее.

Участники фондового рынка позитивно оценивают его развитие в 2010 г., а объемам биржевых торгов вновь прогнозируют бурный рост. Помимо ожидаемого общего экономического оживления, импульсом к развитию организованных торгов станут новые финансовые инструменты, например, фьючерсы на золото, внедрение которых находится на последней стадии согласования госорганов. Как отмечает член совета ассоциации «Украинские фондовые торговцы» Игорь Когут, усиливающаяся конкуренция между тремя основными биржами — ПФТС, «Перспективой» и Украинской биржей — станет залогом активного развития новых инструментов. «Способствовать развитию биржевого рынка должны и некоторые принципиальные изменения в законодательстве и инфраструктуре. В частности, либерализация валютного законодательства упростит жизнь иностранным инвесторам»,— говорит Владислав Ревчук, директор компании I-NVEST. Также, добавляет он, ожидается введение неттинга, что упростит процедуру расчета сделок с ценными бумагами и снизит затраты на их проведение. По его прогнозам, объем торгов на Украинской бирже в 2011 г. должен вырасти приблизительно в пять раз, а средний дневной оборот — до 1 млрд. грн.

Оптимистичны в этом отношении и другие эксперты. Специалист департамента доверительного управления инвестиционной группы «Сократ» Антон Левинский полагает, что важным фактором роста биржевых торгов будет дальнейшее увеличение количества интернет-трейдеров и нормативное урегулирование сделок репо. Не исключено, что еще одной причиной роста будет появление на отечественных площадках новых акций инвестиционно привлекательных эмитентов. «Количество биржевых торгов сможет вырасти благодаря увеличению количества свободно обращаемых акций»,— считает Денис Мацуев, директор департамента местных торговых операций ИК Dragon Capital. В данном случае, объясняет он, способствовать этому будут приватизация, введение паралельного листинга для украинских компаний, которые торгуются на зарубежных площадках, а также создание условий для торговли украинскими депозитарными расписками. В целом же, по его оценкам, объем биржевых торгов в 2011 г. должен вырасти не менее чем на 40-60%.

   
http://aust.com.ua,
http://fundmarket.ua/authors/4c6a5ec76e234/
Блогер из меня такой себе, но иногда пробивает.

Был на днях на заседании ГКЦБФР, рассматривали проект Закона Украины «О системе депозитарного учета ценных бумаг». Несмотря на то, что АУФТ принимала активное участие в рабочей группе по подготовке законопроекта, профильной организацией мы, как не крути, не являемся, поэтому наш голос решающим не был.

Но, поскольку мы действительно «приложились» к данному проекту Закона, я бы хотел обратить внимание рынка на то, что в данной редакции документ не решает назревшие проблемы в системе депозитарного учета ценных бумаг, а скорее даже усложняет ситуацию. Приведу несколько примеров.

В первую очередь законопроект значительно больше внимания уделяет описанию структуры депозитарной системы, а не учета ценных бумаг.
Так, одним из критически важных пунктов является то, что законопроект предусматривает ведение расчетов на организованном и внебиржевом рынке только через систему расчетного банка – и АУФТ выступает категорически против этого. Такой механизм предполагает наличие дополнительных лицензий, введение которых невозможно без изменений в Закон «О платежных системах и переводе средств в Украину», а это уже прерогатива НБУ.

Кроме того, на сегодняшний день в Украине нет ни одного расчетного банка. Эта институция показала свою нежизнеспособность в наших условиях, все банки в Украине являются универсальными.
Дальше больше. Если следовать логике этого законопроекта, то у нас скоро могут появиться не только расчетный банк для фондового рынка, но и расчетный банк для зернового рынка, рынка нефтепродуктов, молока и т. д..

Идем далее. Понятие «счет в ценных бумагах» прописано недостаточно. Для сравнения, счет в деньгах описывает целая глава Хозяйственного кодекса, а счет в ценных бумагах, который также является подтверждением собственности на активы, в данном документе описывает всего лишь половина статьи на треть страницы!!!!
Это добавляет рисков всей системе, поскольку неописанная подробно норма закона порождает двоякое толкование возможных ситуации.

Спорным моментом в законопроекте также является описание клиринга в ценных бумагах без описания понятия самого клиринга. Введение отдельного определения «клиринг в ценных бумагах» предполагает, что существуют отличия между «клирингом в ценных бумагах» и «клирингом в деньгах», например. Кроме того, на сегодняшний день сама процедура клиринга в проекте Закона Украины «О системе депозитарного учета ценных бумаг» противоречит Хозяйственному кодексу и описанным там нормам. Введение таких процедур предусматривает внесение изменений в Хозяйственный кодекс.

Ну и так далее, всего описывать в посте я не буду. Тем более, что все комментарии и предложения к проекту Закона Украины «О системе депозитарного учета ценных бумаг» АУФТ представит на следующем заседании Комиссии, где будет рассматриваться данный законопроект.
А этой публикацией я хочу привлечь внимание рынка к проблеме, вот и все.  
http://aust.com.ua,
http://fundmarket.ua/authors/4c6a5ec76e234/
 4 жовтня 2010 року відбулось спільне засідання рад саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку: Асоціації українського інвестиційного бізнесу (УАІБ), Асоціації «Українські фондові торговці» (АУФТ) та Асоціації професійних реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД). Також у засіданні взяли участь Голова та члени ДКЦПФР, представники НБУ, Держфінпослуг, Інститут економіки та прогнозування НАНУ, USAID та представники ЗМІ.

До порядку денного засідання було включено два питання: Програма розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 роки та перспективи взаємодії ДКЦПФР і СРО на фондовому ринку.

Після короткої презентації представниками асоціацій основних тез своїх пропозицій (з повною версією документів можна ознайомитися на сайтах асоціацій), Голова ДКЦПФР Д. М. Тевелєв відзначив, що конструктивні та практичні пропозицій СРО обов’язково буде враховано, а роботу над проектом Програми розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 роки закінчено найближчим часом. Також він подякував учасникам засідання за активну участь у розробці Програми.

У другій частині засідання учасники обговорили досягнення та перспективи розвитку саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку. «Були різні точки зору на роль СРО, моделі взаємодії ринку, регулятора та СРО, були цікаві дискусії й конструктивні пропозиції, відзначив голова Ради АУФТ Сергій Антонов, але головне, що можна відзначити за результатами цього відкритого засідання: СРО готові приймати ширші повноваження від ДКЦПФР, самостійно готувати акти з нормативного регулювання та нести відповідальність за свою діяльність».

Учасники спільного засідання домовились зробити регулярними такі робочі зустрічі та до наступної (через три місяці) підготувати моделі саморегулювання на фондовому ринку та взаємодії ДКЦПФР і саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку.


Довідка:
СРО АУФТ (Асоціація «Українські фондові торговці») була створена 12 березня 2009 року шляхом консолідації трьох СРО: Асоціація «Регіональний фондовий союз», «Київська міжнародна фондова біржа», «Українська фондова біржа».
Асоціація є об'єднанням професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють торгівлю цінними паперами. Асоціація об’єднує 754 учасника.
Основне завдання Асоціації – захист інтересів усіх членів організації шляхом нормативних ініціатив, мета яких – забезпечення стабільного розвитку і модернізації фондового ринку України.
http://aust.com.ua,
http://fundmarket.ua/authors/4c6a5ec76e234/
Однією з істотних проблем функціонування українського фондового ринку називають недостатню кількість привабливих фінансових інструментів. Воно і не дивно – обсяги торгів на біржовому і позабіржовому ринку сконцентровані у незначній кількості традиційних фінансових інструментів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів).

У той же час ринок деривативів, здатний згладити значні цінові коливання вартості цінних паперів і інших активів, знаходиться лише на стадії формування. Так, може, є сенс активізувати даний ринок і таким чином розширити кількість доступних фінансових інструментів ?

Як на мене, логічним шляхом такого розширення може стати наступна послідовність дій:
1. легітимізація (створення правового поля) та
2. активізація ринку деривативів – тих самих операцій РЕПО і маржинального кредитування, що являють собою грошове кредитування під заставу цінних паперів і кредитування цінними паперами. Ці операції в економічному плані досить схожі, оскільки передбачають короткострокове надання фінансових ресурсів під забезпечення у вигляді ліквідних цінних паперів.

Важливо не переплутати порядок і не поставити „віз попереду коня”. Без створення нормативної бази ринок буде поза правовим полем і цілком зрозумілі і правильні інновативні ідеї з боку учасників ринку будуть розбиватися об елементарну відсутність нормативної бази.

Тому викладені тут „думки з приводу” розраховані саме на стимулювання діяльності зі створення правового поля для використання даних інструментів.

„Матчасть”

Як правило, операції РЕПО розглядаються фондовиками як особлива форма кредиту з особливою формою його забезпечення. У той же час регулятор банківського ринку (єдиний, хто легалізував і докладно регламентував в Україні дані операції)(1) підходить до даного інструменту з трохи іншого боку – як до одного з найбільш ефективних форматів підтримки ліквідності.

Зазначені операції є досить специфічною формою кредиту, оскільки класичних функцій кредитування не виконують. Можна сказати, що це не зовсім кредит. Або навіть зовсім не кредит. Варто згадати хоча би вузькість предмета забезпечення і ступінь жорсткості вимог до нього.

Основною особливістю операцій РЕПО, що відрізняє їх від подібних операцій кредитування, у т.ч. і під заставу цінних паперів, є одночасний з передачею цінних паперів (від продавця до покупця) перехід права власності на передані (продані) йому цінні папери. У цілому, відповідно до міжнародної практики, операції РЕПО, а також маржинальне кредитування відносяться до більш широкого класу так званих операцій на зворотній основі(2).

І знову все зводиться до ліквідності

Існують особливості й у способах забезпечення даної операції та прав, одержуваних стороною угоди РЕПО. Забезпеченням є не весь обсяг властивостей і прав на цінні папери, а саме їхня ліквідність (як основна їх властивість). Адже особі, яка надала в забезпечення ліквідні цінні папери, вигідніше їх викупити, щоб не втрачати більші кошти (маржу).

Із цієї точки зору операції РЕПО та маржинальні операції є фінансовими інструментами, які дозволяють значно підвищити загальну ринкову ліквідність. Саме ця властивість є основним стимулом інтересу до того чи іншого фондового ринку. І аж ніяк не фактор постійного росту вартості. А тим більше не нестримне та непрогнозоване зростання цін, за яким може мати місце настільки ж катастрофічне падіння.

Як я уже зазначав у попередньому матеріалі, незалежно від того, чи за вікном бушує криза, чи ринок перебуває на підйомі, саме висока ліквідність, тобто можливість швидко й без проблем зафіксувати прийнятні значення прибутку або збитку, забезпечує постійний інтерес інвесторів до ринку.

Саме наявність достатньої ліквідності цінних паперів є основною умовою активізації операцій РЕПО та маржинальної торгівлі.

У першу чергу, і це головне, висока ліквідність цінних паперів, що є предметом РЕПО, забезпечує виконання двох пов'язаних завдань:

1) захист інвестора від ризику, що надані в забезпечення цінні папери не будуть викуплені;

2) збереження достатньої ліквідності брокера.

Від ліквідності брокера прямо залежить ліквідність фондового ринку, а від ступеню захисту прав інвестора – підтримка постійного інтересу до національного ринку цінних паперів.

„Ціна” питання

Ще однією умовою існування ефективного ринку РЕПО (і тим більше маржинального кредитування) є вирішення проблеми справедливості біржової ціни. Наразі всі спроби регламентувати й уніфікувати вимоги до розрахунку біржового курсу цінних паперів на рівні єдиного нормативного документа ДКЦПФР залишаються лише побажаннями.

У результаті для інституціональних інвесторів в Україні визначення достовірної ринкової ціни є завданням з багатьма невідомими, оскільки доводиться орієнтуватися на різні нормативні вимоги регуляторів (НБУ, ДКЦПФР, Держфінпослуг) і на біржові курси й котирування різних фондових бірж, які істотно відрізняються (іноді – у десятки разів).

А віз уже попереду коня

І тут знову виникає питання про те, які ж фінансові інструменти в Україні є досить надійними, ліквідними і справедливо оціненими для використання у якості забезпечення за договорах РЕПО та при маржинальній торгівлі ?
На даний момент можливості вибору досить незначні. І це цілком очікувано. Адже у лістингових вимогах регулятор робить акцент насамперед на показниках масштабу емітента, на його фінансових показниках, а не на ступені інтересу до нього ринку, що виражається в кількості заявок і укладених на біржі договорів.

Діюче Положення про функціонування фондових бірж говорить, що акцію можна включати до першого рівня лістингу за умови наявності хоча б однієї угоди за 2 робочих дня (для облігацій підприємств – раз на 4 дня, а для облігацій місцевих позик і цінних паперів ІСІ взагалі не висуваються вимоги до кількості угод).

Чи достатні такі критерії ліквідності для лістингових цінних паперів – питання, як на мене, риторичне.

Біржова дисципліна

Крім миттєвої ліквідності (істотно більш високої, ніж діючі нормативні вимоги ДКЦПФР), важливими умовами розвитку ринку РЕПО та маржинального кредитування є підвищення вимог до обов'язковості виконання укладених на біржі договорів, забезпечення простоти та легкості відчуження забезпечення, уніфікація вимог до оформлення, обліку та звітності по таких операціях(3).

Але найбільшою проблемою є, звичайно, оподатковування. Думаю, що для професійних учасників фондового ринку, доцільно ввести податкові пільги на здійснення специфічних операцій РЕПО та маржинальних операцій. В остаточному підсумку, у результаті активізації й росту ліквідності фондового ринку, це позитивно вплине як на розвиток економіки України в цілому, так і, як наслідок, на показники збирання податків.

„Поставь птичку на место”

Таким чином, логічною була би, на мій погляд, наступна послідовність дій для активізації операцій РЕПО і маржинального кредитування на українському фондовому ринку:

1) на рівні ДКЦПФР і ДПАУ визначити нормативну класифікацію маржинальних операцій і договорів РЕПО на фондовому ринку як операцій із цінними паперами, незалежно від обраного способу нарахування винагороди;

2) визначити критерії ліквідності для цінних паперів, які можуть використовуватися у якості забезпечення для таких операцій(4). Дані критерії повинні бути значно жорсткішими, аніж діючі лістингові вимоги в Положенні про функціонування фондових бірж(5).

3) конкретизувати вимоги до договорів РЕПО й маржинальних операцій на рівні, не нижчому, ніж це регламентовано в Правилах торгівлі цінними паперами ТЦП(6) для дилерських договорів, договорів комісії, доручення, на брокерське обслуговування, андеррайтингу й управління.

При цьому навряд чи доцільно на законодавчому рівні розділяти операції на біржовому(7) й позабіржовому ринку. Незважаючи на більшу важливість розвитку саме біржового ринку в Україні, дійсно ліквідні цінні папери повинні бути орієнтиром для обох сегментів ринку. У той же час, фондові біржі можуть і повинні запропонувати учасникам торгів більш лояльні умови укладення договорів, забезпечити більшу надійність і зручність розрахунків, ніж це може зробити неорганізований ринок. Саме технологічність, зручність, надійність, додаткові гарантії виконання зобов'язань є стимулом і „доданою вартістю” для торговців цінними паперами.

Організований ринок повинен вступити в здорову конкурентну боротьбу з неорганізованим. І перемогти його не законодавчо закріпленими привілеями чи преференціями.

Але обов’язковою умовою є спочатку створення нормативної бази, а потім уже активізація ринку. Бо якщо дані проблемні питання не будуть попередньо врегульовані, то активізація практики укладення договорів РЕПО й маржинальних операцій може привести до неприйнятних податкових ризиків. Що зараз де-факто і відбувається.

Якщо оподатковування таких операцій буде здійснюватися за загальною схемою, окремо від операцій із цінними паперами, то здійснення таких операцій не буде привабливим і не стане поштовхом до підвищення ліквідності національного фондового ринку.

А ми ж саме над цим усі працюємо, правда ?

____________________




Примітки:

(1) - У Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 30.04.2009 р. № 259 та Положенні про депозитарну діяльність Національного банку України від 19.03.2003 р. № 114.

(2) - Майоров С.И., Оксенойт Г.К. Рынок государственных ценных бумаг: инструменты и организация. – М.: ИИЦ «Статистика» России», 2006. – С. 104.

(3) - Наразі ж учасники ринку орієнтуються на лист ДКЦПФР від 14.08.2000 р. № 6811/17, в якому регулятор вважає, що операції РЕПО за своїм змістом є кредитними угодами, а відсутність належного законодавчого обґрунтування та неможливості включати їх до діючої електронної форми звіту торговця цінними паперами про свою діяльність, не дає підстав для внесення таких угод до звітності торговців цінними паперами. Таким чином, договори РЕПО або взагалі не входять до звітності торговців цінними паперами (втім, таких впевнених брокерів на ринку небагато), або відображаються як ніяк не пов’язані між собою операції купівлі-продажу (навіть на відповідному сегменті біржових торгів, який так і називається – ринок РЕПО).

(4) - Наприклад, такими цінними паперами мають стати державні облігації України, за умови підвищення оперативності та технологічності розрахунків.

(5) - У такому випадку має сенс розглядати особливості операції РЕПО в контексті Положення про розрахунок показників ліквідності, які обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку (затверджене Рішенням ДКЦПФР від 27.12.2007 р. № 2381). З огляду на надвисоку ліквідність зобов’язань (забезпечення), до ліквідності торговця цінними паперами за такими операціями слід підходити більш лояльно.

(6) - Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджені Рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006 р. № 1449.

(7) - Як це пропонується в проекті рішення ДКЦПФР «Про затвердження Порядку здійснення на фондових біржах операцій з купівлі-продажу цінних паперів із зобов’язанням їх зворотнього продажу/купівлі»
.
http://aust.com.ua,
http://fundmarket.ua/authors/4c6a5ec76e234/
 Український фондовий ринок ніколи не відзначався високою активністю торгів чи сильними „голубими фішками”. На відміну від сусідніх Польщі чи Росії, до яких нам ще дуже далеко. У тій же Польщі організований фондовий ринок – місце залучення живих грошей в економіку, місце, куди рвуться навіть порівняно невеликі компанії. Бо знають, що такого дешевого фінансового ресурсу як на біржі, не знайдуть більше ніде.

Отут ми підходимо до ключового для будь-якого організованого ринку поняття „ліквідності”. Незалежно від того, чи за вікном криза, чи ринок перебуває на підйомі, саме висока ліквідність, тобто можливість швидко й без проблем зафіксувати прийнятні значення прибутку або збитку, забезпечує постійний інтерес інвесторів до ринку.

Оскільки забезпечення даного показника є пріоритетним завданням біржового ринку, то мову про покращення даного показника можна вести виключно в даному руслі. Тому давайте саме про це і поговоримо.

1. Внутрішні ресурси

Перш за все констатуємо факт: біржовий сегмент – дуже незначний порівняно з загальним обсягом операцій на фондовому ринку (за останні декілька років – не більше 5%). Однією з причин такого явища, на мою думку, є відсутність інтересу до нього державних установ: Фонду держмайна України, Нацбанку, Міністерства фінансів і Державної іпотечної установи.
У всіх концепціях розвитку національного фондового ринку задекларовані численні заходи щодо концентрації торгів саме на організованому фондовому ринку. Однак при продажу акцій, що належать державі, ФДМУ, частіше за все, виходить з критеріїв, що мають мало спільного з пріоритетом ціни. Що, відповідно, унеможливлює проведення на фондових біржах «народних» IPO за прикладом сусідніх країн.

Національний банк та Мінфін теж проводять операції з ОВДП фактично поза біржами.
Цінні папери Державної іпотечної установи також не користуються біржовою активністю.
Таким чином, за межами біржового ринку знаходяться не тільки фінансові інструменти, обіг яких регулюється цими державними установами, але й самі ці установи, які мали б стати найбільш впливовими та активними учасниками ринку. Безпосередня участь цих установ в біржових торгах одразу підвищила б ліквідність та достовірність визначення справедливої ціни фінансових інструментів.
Збільшення кількості операцій внаслідок глобальної технологізації ринку також суттєво позначиться на ліквідності ринку.
Ще одним напрямком підвищення даного показника (за рахунок внутрішніх ресурсів) є подальший розвиток пенсійної реформи в Україні ,про яку не говорив тільки лінивий.

2. Зовнішні ресурси

Зниження ризиків, властивих існуючому стану інфраструктури національного фондового ринку, здатне змінити структуру іноземних інвесторів, що здійснюють операції в Україні.
На сьогодні інтерес до України проявляють частіше за все спекулятивні хедж-фонди, що схильні йти на значні потенційні ризики в обмін на надвисоку доходність операцій.
Зростання ефективності національної ринкової інфраструктури, інтеграція до провідних розрахунково-клірингових систем зробить не епізодичним, а постійним інтерес до українських активів більш серйозних гравців світового ринку капіталів – пенсійних фондів та фондів суверенного багатства.


3. І знову про наше-рідне. Інфраструктурне

3.1. Депозитарій і попереднє резервування

На мою думку, практика застосування декларованого біржами обсягу торгів, а з ним і конкурентного співставлення фондових бірж в якості індикатору ліквідності фондового ринку і, фактично – в якості єдиного (головного) показника розвитку організованого сегменту фондового ринку – неконструктивна і неправильна.
Значно більш показовим був би обсяг розрахунків за договорами, укладеними на фондових біржах, в українських депозитаріях.
Чому ? Аргументую.

Згідно з даними річних звітів депозитарію ВДЦП (МФС) за 2006-2008 рр., кількість операцій з поставки цінних паперів без оплати за розпорядженнями зберігачів зросла у 2,3 рази – з 49 118 до 114 895. При цьому кількість операцій поставки цінних паперів на підставі реєстру угод від організаторів торгівлі скоротилася вдвічі – з 6 249 до 3 202.

Таким чином, кількість операцій на позабіржовому ринку перевищувала у 2008 році кількість операцій за біржовими договорами у 36 разів.

Однак найгірше, що навіть за біржовими договорами майже не впроваджувалося попереднє резервування (DvP): частка операцій без попереднього резервування цінних паперів у 2006 році склала 98,9% від всіх розрахованих депозитарієм біржових договорів, а у 2008 році, незважаючи на пряму нормативну вимогу до забезпечення DvP на біржах, скоротилася лише до 84,2%.

У 2006 році операцій з резервуванням активів відбулося лише 68 штук!!! Що склало АЖ 1,1% від загальної кількості операцій за біржовими договорами. У наступні роки виникли численні варіанти реалізації DvP на різних українських фондових біржах, але і в 2008 році їх частка залишалася вкрай незначною.
Фактично лише ці 506 операцій (15,8% від загальної кількості) у 2008 році, які розраховувалися через депозитарій, дійсно можуть враховуватися при оцінці обсягів торгів на національному біржовому ринку.
Цікаво, правда ? Ідемо далі.

За даними ПФТС – провідної на той час (кінець 2008 року) фондової біржі, у 2008 році на ній укладено 62 147 біржових договорів. А через депозитарій ВДЦП розраховано 25 операцій. Виникає питання, де ж саме були укладені і як розраховані інші 62 122 біржових угод, укладених на ПФТС? І чи варто ці правочини вважати біржовими?
Безумовно, ситуація значно змінилася на краще у 2009 році, коли активізувалися торги на ринку заявок (загалом за цією технологією було укладено близько 40% загальної суми біржового обороту) , а кількість біржових операцій вперше (і суттєво) перевищила кількість позабіржових.
Але рости, безумовно, є куди.

3.2. Інститут маркет-мейкера

Ще одне питання, безпосередньо пов'язане з виконанням біржею однієї з головних своїх функцій – забезпеченням ліквідності – це підвищення ефективності інституту маркет-мейкерів.
Підвищення вимог до лістингу з боку регулятора, що спостерігається в останні роки, на жаль, не привело до бажаних результатів. Натомість, на мою думку, до цього результату може призвести внесення цінних паперів у лістинг бірж самими учасниками біржових торгів.
Це протидіятиме штучному обмеженню кількості цінних паперів в обігу на біржах; дасть можливість професійним учасникам ринку торгувати на організованому ринку не будь-якими, а цікавими саме ринку інструментами; гарантує підтримку брокерами ліквідності ринку цінних паперів із самого початку їх обігу.
http://aust.com.ua,
http://fundmarket.ua/authors/4c6a5ec76e234/